Ядерний реактор в центрі Києва: безпека

Під час проведення виставки “Дихати” присвяченій індивідуальним засобам захисту органів дихання ми відвідувачів чули багато запитань з приводу знаходження в Києві діючого ядерного реактора, безпеки для населення та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації. Активісти Управління Цивільного Захисту відвідали Інститут Ядерних Досліджень АН України де мали змогу побачити сучасний стан обєкта та дізнатися більше про безпеку його експлуатації.

Зараз реактор експлуатують на урановому паливі меньше 20% збагачення, раніше використовували 90%. Можливість непередбачуваної ситуації на обєкті з розгерметизацією активної зони дуже мала, фактично один до мільярду. У реакторі відсутній тиск, при його розробці вчені передбачили можливість аварії. У разі диверсії, збою або інших непередбачених обставин відбудеться миттєвий розрив трубопроводу — вся “брудна” вода піде по спеціальним каналам у підземні ємності.

Споруда має санітарно-захисну зону у радіусі 300 метрів. Вважається, що важких наслідків у разі розгерметизації активної зони не буде. Максимум, що доведеться зробити, – це обмежити перебування мешканців прилеглих районів на вулиці.

Дітище видатного вченого Курчатова, мав стати однією з базових установок для реалізації «плану Курчатова» в ядерній фізиці. ВВР-М було споруджено в Інститут ядерних досліджень НАН України. Фізичний пуск реактора відбувся 12 лютого 1960 р. Реактор потужністю 10 МВт з максимальним потоком нейтронів в активній зоні 1,0-2,0Х1014 нейтронів / см2сек зі спектром “холодних,теплових та швидких” нейтронів.
Конструктивно реактор має 27 вертикальних та 10 горизонтальних технологічних каналів для проведення наукових та прикладних досліджень.
У травні 2002 року була видана ліцензія ЕО № 000051 на право провадження діяльності «експлуатація ядерної установки» в складі дослідницького реактору ВВР-М та сховища відпрацьованого ядерного палива.
У грудні 2005 року відповідно до чинного законодавства на підставі заяви ІЯД та всебічної оцінки безпеки дослідницького реактору ВВР-М Держатомрегулюванням був продовжений термін його експлуатації до 31.12.2023 року.
В період 2005—2008 роки з метою приведення обладнання і систем реактора у відповідність до чинних вимог з безпеки, експлуатуючою організацією була здійснена модернізація окремих систем та заміна обладнання новим. Держатомрегулювання за результатами всебічної оцінки стану систем та елементів Дослідницького ядерного реактора ВВР-М ІЯД НАН України, рівня безпеки і технічного стану елементів (систем), важливих для безпеки цього реактору прийняв рішення щодо можливості продовження терміну експлуатації дослідницького ядерного реактору до 31 грудня 2023 року.
Використовується уранове паливо, збагачене до 36%, а з недавнього часу — до 19,7 відсотка.
ВВР-М може використовуватись в таких напрямках:

— Опромінення;
— Радіаційне матеріалознавство;
— Радіобіологія;

— Нейтронно-активаційний аналіз;
— Напрацювання радіоізотопів різної активності;
— Трансмутація (Опромінення матеріалів, легування кремнію, дорогоцінне каміння);
— Геохронологія;
— Нейтронна радіографія;
— Дослідження структури матеріалів;
— Миттєвий нейтронно-активаційний аналіз;
— Позитронні джерела;
— Нейтрон-захватна терапія;
— Тестування ядерного палива;
Характерною особливістю київського реактора є фіксоване розташування стержнів регулювання системи управління та захисту (СУЗ), що займають центр АКЗ, утворюючи «СУЗівський хрест». Цим самим виключається найбільш оптимальне центральне розташування нейтронної пастки. Спектри нейтронів у реакторі охоплюють інтервал енергій нейтронів від 10 до 20 МеВ.

Поряд з точною копією з алюмінію берилієвого відбивача нейтронів реактора про його будову розповідає Валерій Мколаєвич Шевель.

 

 

Зараз в інституті виробляють короткоживучі ізотопи для потреб медицини, промисловості, і досліджують вплив опромінення на конструкції промислових АЕС. У промисловості їх використовують для перевірки якості зварювальних швів, а в медицині — для виявлення пухлин в організмі людини.

Робити проводяться у “гарячих камерах” за допомогою маніпуляторів.

В результаті відвідування хотілось би зробити висновки, що реактор безпечний оскільки в ньому не переслідують мету здобути великий ККД. Тож таке “ядерне сусідство” киянам не має здаватися чимось більш небезпечним ніж хіміко-промислові підприємства.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *